Совет молодых ученых ХНУ » Круглый стол » Специфіка української аспірантури

Специфіка української аспірантури

Автор: Baudolino, дата публикации: 21 ноября 2007. Просмотров: 4170, комментариев: 50
Вступне слово


Радий вітати усіх учасників відкритого засідання Ради молодих науковців, яке передбачає участь не лише членів Ради молодих науковців чи, ширше, науковців Харківського університету імені В. Н. Каразіна, але усіх, кому не байдужа доля науки в Україні.

Відкриваючи таку складну для обговорення тему, як проблема функціонування сучасної української аспірантури, я, з огляду не недостатність теоретичного знайомства з предметом, ризикую наразитися на жорстку і справедливу критику. Це відразу змушує мене говорити про практику, і то про практику власного досвіду.

Обережність, звичайно, потрібна й у виборі основних проблемних вузлів, навколо яких хотілося б організувати обговорення, і у формулюванні певних тез, які (можливо, дещо провокативно) хотілося б висунути й спробувати обґрунтувати.

1. Якість підготовки в українській аспірантурі була і залишається надалі порівняно невисокою (а в деяких випадках – катастрофічно низькою).

2. Попри активне обговорення проблеми (відповідні посилання можна наводити десятками, якщо не сотнями позицій) у низці авторитетних наукових, науково-популярних, публіцистичних тощо видань, проблемою майже ніхто серйозно не переймається й не намагається щось реально змінити.

3. Як не дивно, будь яке реформування системи аспірантури у більшості випадків не цікавить також самих аспірантів та їхніх наукових керівників.

15 лютого 2005 р. Рада молодих науковців на одному зі своїх засідань розглянула й попередньо ухвалила текст наступних пропозицій до Міністерства освіти і науки України щодо покращення системи підготовки аспірантів (http://rmn.110mb.com/old/pages/news/propoz.htm). Під час обговорення Пропозицій як на засіданні Ради, так і на форумі Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна (http://talk.univer.kharkov.ua/index.php?showtopic=99) значна частина учасників дискусії не лише скептично поставилася до можливості певним чином змінити систему підготовки аспірантів на краще, але й взагалі заперечувала необхідність такого реформування. Це мене спочатку дивувало, оскільки цю думку висловлювали аспіранти з достатньо високим рівнем підготовки і серйозним бажанням фахово займатися науковою діяльністю.

Втім, відповідь лежить на поверхні. Реформування аспірантури «насправді» не потрібне ані «сильним», ані «слабким» аспірантам.

Активні, самостійні, орієнтовані на наукову кар’єру молоді науковці здатні самостійно розвиватися, налагоджувати наукові контакти, здійснювати пошук необхідної наукової інформації тощо. Існуюча система їм у цьому не допомагає, але й не заважає: після виконання кількох ритуальних процедур аспіранта залишають сам на сам з дисертаційним дослідженням (у кращому випадку цей тет-а-тет «доповнює» серйозний науковий керівник і, ще рідше, певне наукове середовище, до якого не лише формально, але й реально належить аспірант і яке тією чи іншою мірою сприяє його саморозвитку (мова може йти про кафедру чи науково-дослідницький сектор)).

З іншого боку ті, кому аспірантура потрібна з інших, «ненаукових» причин, задоволені у своїх потребах аж ніяк не менше. Ті ж самі ритуальні процедури – і фактично гарантований захист на виході. Причому в кандидатському дипломі не буде вказано ані тему дослідження, ані вуз (НДІ, факультет, кафедру тощо, де відбувалася підготовка аспіранта (не плутати зі спеціалізованою радою, у якій відбувся захист)). Відповідно, на виході маємо чимало майбутніх кандидатів і навіть докторів, які не опанували елементарних речей, але претендують і отримують відповідну наукову ступінь і пов’язаний з нею соціальний статус.

Наслідки усього цього зрозумілі й вже не просто передбачувані, а й очевидні: стагнація й деградація української науки, розмивання «критеріїв науковості», падіння статусу науковця тощо. Причому, судячи з кількох скандальних випадків, інформація про які дійшла до широкого загалу, спроби захистити відверте «барахло» дедалі частіше здійснюються не лише у гуманітарних науках. Звідки все це виростає і до чого може призвести, думаю, зрозуміло.

Насамкінець зазначу, що навіть «сильні» аспіранти, попри всю свою активність і «просунутість», таки не отримують належної фахової підготовки за відведені державою три роки й будучи «переобтяженими» не лише дисертацією, але й низькою стипендією, відсутністю соціальних гарантій, необхідністю будь-що заробляти на прожиття і при цьому, до речі, витрачаючи час на самостійне опанування інколи елементарних речей, які б далися набагато легше й швидше якби відповідним чином викладалися в аспірантурі.

При цьому, як це завжди буває не лише у нашій країні, але й в усьому світі, порятунок потопаючих має стати справою рук самих потопаючих. Поки самі аспіранти не будуть активно вимагати реформувати систему, жоден чиновник не тільки не поворухне пальцем, але й не задумається над необхідністю реформ. А якщо під тиском якихось зовнішніх причин (скажімо, того ж таки горезвісного «Болонського процесу» in Ukrainian edition) реформи згори й почнуться, то, без належного спротиву відвертому маразму, вони лише погіршать ситуацію.

Відповідно, має скластися еволюційна ситуація, за якої аспіранти не захочуть навчатися в аспірантурі «по-старому», а освітянська влада усіх рівнів не зможе цю стару систему втримати й нав’язати.

Я не обмовився, саме еволюційна, а не революційна. Ситуація, у якій потрібно бути реалістами і саме через це вимагати неможливого.

Неможливого лише на перший погляд.


З огляду на вищезазначене метою проведення даного заходу є саме окреслення та обговорення принципово важливих проблем вдосконалення нинішньої системи української аспірантури.

До слова запрошуються усі, кому не байдуже майбутнє української науки, передусім ті, хто має певні пропозиції щодо вдосконалення підготовки аспірантів і молодих науковців чи, принаймні, може вказати на головні «проблемні моменти» сучасної підготовки молодих науковців в Україні.

Правильне усвідомлення проблеми – перший крок до її вирішення.

То ж чи задовольняє Вас аспірантура у вашому вузі?


Голова Ради молодих науковців
Харківського національного університету
ім. В.Н. Каразіна А.М. Домановський



Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь. Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо войти на сайт под своим именем.
Новости по теме

#41 (28 ноября 2007 19:36) Написал: Fullerene


Группа: Администратор
Регистрация: 22.09.2007
ICQ: --
Стоит это вешать на двери отдела аспирантуры

(Андрей, я за тебя похвастаюсь) - Висит.

Честно говоря, я, к стыду своему, ничего не знала о РМН

Так РМН тогда и не было как реально действующего сообщества, насколько мне известно.

но для меня было бы намного интереснее, если бы на сайте былитолько научные публикации

Насколько я понимаю, есть желание видеть здесь прежде всего сугубо научные публикации... Но в то же время одна из главных задач Совета - информационная поддержка молодых ученых (скорее обеспечение удобного способа поддержки молодыми учеными друг друга), поэтому сайт и содержит те разделы, которые можно видеть слева от колонки статей (red tram я там не нашел). Если интересны только новости науки, то можно смотреть только категорию с новостями науки (или в строке браузера сразу http://www-rmn.univer.kharkov.ua/DLE/sciencenews/) - это чтобы не вперемешку. Но как показывает статистика просмотров, эти новости как раз менее популярны, чем сообщения о различных мероприятиях и конкурсах. Да и ясное дело, нет цели делать из сайта РМН ХНУ научный журнал, потому как непонятно - зачем и для кого и на какой тематике специализироваться.

Совет молодых ученых, это, кстати, тоже в какой-то мере один из возможных атрибутов аспирантской подготовки (так что в тему), по крайней мере, вот в таком "живом" и "публичном" варианте, в отличие от тьмы других никому не нужных и ничего не делающих организаций подобного профиля. ИМХО.
Публикаций: 391 | Комментариев: 198
   
#42 (29 ноября 2007 04:57) Написал: Baudolino


Группа: Администратор
Регистрация: 25.09.2007
ICQ: 215666014
Цитата: Polyakova
Аспиранты-народ "заклопотанный"


Истинная правда. Вот поэтому мы и перенесли деятельность совета в сеть - чтобы было удобно в любое время зайти и поучаствовать.

А круглый стол, кстати, несмотря на наличие объявления возле отдела аспирантуры, и более 650 просмотров в плане выступлений особой популярностью не пользуется. Обратите внимание, что пишет "узкий круг людей", и, боюсь, "страшно далеки они от народа". И после этого как-то страшно становится, учитывая вот эту приписку:

"передбачає участь не лише членів Ради молодих науковців чи, ширше, науковців Харківського університету імені В. Н. Каразіна, але усіх, кому не байдужа доля науки в Україні"

Неужели действительно - "байдуже"?

Псля цього будь-які розмови про спасіння слов'ян, держави, нації, громадянський обов'язок тощо видаються мені дещо дивними. Якщо науковців не цікавить доля науки в Україні, навіщо вони є (стають) науковцями? Спасіння потопаючих - справа рук самих потопаючих. Це вже очевидно. Жодна інстанція, жоден політик не буде допомагати комусь насильно і примушувати змінити щось на краще (на гірше - за милу душу). Це ми повинні їх примушувати, принаймні - якось впливати. "Капать на мозги".

Одним словом, Бог допомагає тим, хто сам собі допомагає. РЕформування аспірантури з метою її реального покращення відбудеться тільки тоді, коли критична маса науковців бажатимуть цього і активно цього добиватимуться. Різноманітними способами. Якщо ж вони цього не бажають, то "насильно мил не будешь". Допомогти можна лише тому, хто хоче, щоб йому допомогли. А бажано, щоб не тільки хотів, але щоб ще й показував це своє бажання; і навіть - щось робив самостійно. Нехай кострубато, недосконало - але робив.

"Хто ж тоді, як не ми, брати?.."


язва в душу нудно писать ноют пальцы
нелегкое дело все же писать Историю бросает в жар хотя на дворе зима и боязно и лампа выгорает
не помню кем сказано в скриптории холодно палец у меня ноет
Публикаций: 1415 | Комментариев: 123
   
#43 (29 ноября 2007 13:29) Написал: Viola


Группа: Член Совета
Регистрация: 21.11.2007
ICQ: --
Цитата: Вот защититесь, станете председателем ВАК - и упраздните его. А потом вспомните про участие в нашем круглом столе и сразу будете знать, какие изменения надо вносить в процесс.
Все-то Вам смешно, господин Fullerene. Вот о таких смеющихся замечательно сказано в фильме "12".

Цитата: Одним словом, Бог допомагає тим, хто сам собі допомагає.
С каких это пор, господин А. Н., Вы вспомнили о Боге как о помощнике в трудных делах? Насколько я помню, Вы были заядлым атеистом. Или времена меняются?
Публикаций: 0 | Комментариев: 5
   
#44 (29 ноября 2007 14:29) Написал: Fullerene


Группа: Администратор
Регистрация: 22.09.2007
ICQ: --
Все-то Вам смешно, господин Fullerene.

Я просто пытаюсь настроить вас всех на конструктивный и позитивный лад.
Публикаций: 391 | Комментариев: 198
   
#45 (29 ноября 2007 16:53) Написал: Baudolino


Группа: Администратор
Регистрация: 25.09.2007
ICQ: 215666014
Цитата: Viola
С каких это пор, господин А. Н., Вы вспомнили о Боге как о помощнике в трудных делах? Насколько я помню, Вы были заядлым атеистом. Или времена меняются?


Времена меняются, и мы меняемся вместе с ними. fellow

Впрочем, это была лишь цитата. Просто мне нравятся некоторые аспекты протестантизма.

Впрочем, больше я люблю эту, из Стругацких ("За миллиард лет до конца света"):

"Я расположился за своим столом, и некоторое время все было тихо и мирно. Я работал и работал с удовольствием, но с каким-то непривычным удовлетворением. Никогда раньше я ничего подобного не испытывал. Я ощущал странное угрюмое удовлетворение, я гордился собой и уважал себя. Мне казалось, что так должен чувствовать себя солдат, оставшийся с пулеметом, чтобы прикрывать отступление товарищей: он один, он знает, что останется здесь навсегда, что никогда ничего не увидит больше, кроме грязного поля,
перебегающих фигурок в чужих мундирах и низкого унылого неба, и знает также, что это правильно, что иначе нельзя, и гордится этим".

А в свете популярности Гришковца на нашем сайте, приведу еще одну ("Рубашка"):

"...
Мои солдаты, те, что уходили… может быть, ещё какое-то время слышали беспорядочную стрельбу, и среди этой неразберихи выделялись отдельные сухие выстрелы максова карабина и жужжащие очереди моего пулемёта. Некоторое время они могли это слышать, если ветер доносил до них звуки боя…… Кто-то же должен был это слышать………"

язва в душу нудно писать ноют пальцы
нелегкое дело все же писать Историю бросает в жар хотя на дворе зима и боязно и лампа выгорает
не помню кем сказано в скриптории холодно палец у меня ноет
Публикаций: 1415 | Комментариев: 123
   
#46 (30 ноября 2007 17:21) Написал: Polyakova


Группа: Модератор
Регистрация: 28.09.2007
ICQ: 270390538
Цитата: Baudolino
несмотря на наличие объявления возле отдела аспирантуры

А стипендию давно давали? Обычно аспиранты в момент выдачи стиендии вокруг отдела аспирантуру бегают)))

Цитата: Baudolino
Одним словом, Бог допомагає тим, хто сам собі допомагає

Хм... интересно...меня вот всегда возмущала философия:"моя хата с краю-ничего не знаю". А так живет подавляющее большинство. Безразличие-вот бичь нашей эпохи.

Цитата: Baudolino
Мне казалось, что так должен чувствовать себя солдат, оставшийся с пулеметом, чтобы прикрывать отступление товарищей: он один

"А щоб збудить ту кляту долю, то треба МИРОМ, ГРОМАДОЮ ... и заходиться вже будить". Один в поле - не воин.
А чтобы что-то получилось, как говорит мой любимый декан, надо "хорошо хотеть". Если человек не хочет или делает из-под указки, работа его непродуктивная. В основе любого начинания должна быть инициатива. Это базис, фундамент. А какая же может быть крыша, если нет фундамента?

Цитата: Baudolino
Кто-то же должен был это слышать…

"Если звезды кто-то зажигает, значит это кому-нибудь нужно"
(Антуан де Сент-Экзюпери)
Публикаций: 9 | Комментариев: 28
   
#47 (30 ноября 2007 17:57) Написал: Fullerene


Группа: Администратор
Регистрация: 22.09.2007
ICQ: --
"Если звезды кто-то зажигает, значит это кому-нибудь нужно"
(Антуан де Сент-Экзюпери)


Послушайте!
Ведь, если звезды зажигают -
значит - это кому-нибудь нужно?
Значит - кто-то хочет, чтобы они были?
Значит - кто-то называет эти плевочки жемчужиной?


В. Маяковский, "Послушайте!", 1914 г
Публикаций: 391 | Комментариев: 198
   
#48 (30 ноября 2007 18:01) Написал: Polyakova


Группа: Модератор
Регистрация: 28.09.2007
ICQ: 270390538
Цитата: Fullerene
Значит - кто-то называет эти плевочки жемчужиной

Великий талант и неординарность мышления может позволить увидеть жемчужину в "плевочке". Этими качествами и должен обладать аспирант fellow
Публикаций: 9 | Комментариев: 28
   
#49 (30 ноября 2007 20:46) Написал: Fullerene


Группа: Администратор
Регистрация: 22.09.2007
ICQ: --
А посему прошу записать в протокол:
на заседании было решено обязать аспирантов писать стихи и активно применять метафоры.
Публикаций: 391 | Комментариев: 198
   
#50 (1 декабря 2007 06:17) Написал: Baudolino


Группа: Администратор
Регистрация: 25.09.2007
ICQ: 215666014
Цитата: Polyakova
Хм... интересно...меня вот всегда возмущала философия:"моя хата с краю-ничего не знаю". А так живет подавляющее большинство. Безразличие-вот бичь нашей эпохи.


Интересно, и где Вы увидели в моих словах вот это утверждение? Я подчеркиваю: сколько бы не старалось МОНУ (если бы оно действительно это делало) улучшить нашу аспирантуру, без участия самих аспирантов ничего не получится. А если МОНУ ничего не улучшает, а лишь ухудшает или пускает на самотек - тем более. Бог помогает тем, кто сам себе помогает. В этом утверждении есть место и для индивидуальных, и для коллективных действий. Это совсем не одно и то же, что "моя хата скраю".

Цитата: Polyakova
"А щоб збудить ту кляту долю, то треба МИРОМ, ГРОМАДОЮ ... и заходиться вже будить". Один в поле - не воин.


Один в поле - это тоже не "хата скраю", не так ли? МИРОМ, ГРОМАДОЮ - и где эта наша ГРОМАДА по результатам круглого стола? Где выступившие? Видимо, мало кому это нужно.

"Нас мало, нас адски мало,
И самое страшное, что мы - врозь..."
(Андрей Вознесенский)

Из этого я делаю вывод, что мы здесь представляем интересы узкого круга людей, страшно далеких от народа. Ну и отлично, представлять собственные интересы и отстаивать их - абсолютно верный путь. Зачем я буду заставлять громаду что-либо делать, если она сама того не хочет?

язва в душу нудно писать ноют пальцы
нелегкое дело все же писать Историю бросает в жар хотя на дворе зима и боязно и лампа выгорает
не помню кем сказано в скриптории холодно палец у меня ноет
Публикаций: 1415 | Комментариев: 123
   
Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии в данной новости.